Корисні посилання
Поради для вчителів, які працюють з дітьми з особливими потребами
1. Підготувати дітей класу до того, що поряд із ними навчатиметься учень з особливими освітніми проблемами:
• Створити в класі демократичне середовище, налагоджувати між учнями дружні стосунки, щоб
розумововідсталі діти почувалися себе членами колективу;
• Привчати здорових дітей допомагати ( в разі потреби) опікувати розумово відсталих однолітків;
• Присікти зневажливе ставлення до дітей з обмеженими можливостями.
2. Перед прийомом до класу дитини з легкою розумовою відсталістю детально ознайомитися з
його анамнестичними даними. З цією метою поспілкуватися з батьками дитини; вивчити медичні
довідки; усвідомити, в чому полягає першопричина ( пологова чи післяпологова травма, хвороба в ранній період, вплив медикаментів тощо).
3. Вивчити спеціальну медичну та педагогічну (дефектологічну) літературу з метою з’ясування
впливу ушкоджень (пологові травми, хвороби, психічні захворювання тощо) на процеси навчання
та розвитку.Детально вивчити особливості розвитку психічних процесів дитини з легкою розумовою відсталістю ( стан пам’яті, уваги. Мислення, темп роботи, працездатність, прояви поведінки, стан емоційно-вольової сфери тощо);
4. Ознайомитися з сучасними педагогічними підходами і методиками, які застосовуються у
спеціальних школах під час навчання дітей з легкою розумовою відсталістю. Необхідно в школі
мати навчальні програми ( відповідного класу). Щоб мати уявлення, якими завданнями вміннями
та навичками мають оволодіти розумово відсталі діти на кінець навчального року.
5. На кожну дитину з обмеженими можливостями необхідно скласти індивідуальний навчальний
план (враховуючи складність дефекту);
6. Знаючи специфічні особливості психічних процесів розумово відсталих дітей, коригувати їх у
процесі навчання; враховувати під час навчання; враховувати під час планування діяльності.
• Розумово відсталі діти зазвичай мають слабку пам’ять , тому матеріал треба подавати
невеликими «дозами» і звертати увагу на багаторазове повторення вивченого матеріалу. З цією
метою урізноманітнювати прийоми і види робіт на закріплення вивченого матеріалу,
застосовувати дидактичні ігри і лише після засвоєння цього матеріалу давати складніший новий
матеріал;
• У розумово відсталих дітей порушено активну увагу. Треба застосовувати наочний матеріал для
її активізації, чергувати види діяльності (більш складні завдання чергувати з легшими).
• У розумово відсталих дітей переважає конкретно-наочне мислення. На нього й треба спиратися у складанні навчального матеріалу. Для цього слід застосовувати зрозумілу яскраву наочність
(предметні картинки, рахунковий матеріал, малюнок-схему до задачі тощо.)
• Діти з легкою розумовою відсталістю мають знижені темп роботи та працездатності. Значить, для них необхідно зменшити обсяг завдань та їх кількість. А складність має бути доступною. Для цього дітям можна давати індивідуальні картки із завданням відповідної складності та перфокарти, в які треба лише вставити відповідну орфограму або числову відповідь ( і зовсім немає необхідності переписувати це завдання в зошит, якщо дитина має слабкі чи недостатні навички письма);
• Діти з легкою розумовою відсталістю зазвичай не мають достатніх навичок самостійної роботи.
Потрібен постійний контроль за виконанням ними завдання (щоб вони не втрачали уваги та
напряму діяльності);
• Діти з обмеженими розумовими можливостями потребують неодноразового повторення вчителем інструкції щодо виконання того чи іншого завдання. Тому вчитель має переконатися, як і наскільки точно учень зрозумів, чого від нього вимагають, і лише після цього дозволити виконати завдання. В разі потреби, слід дати учневі додаткові пояснення щодо виконання завдання;
• Уміти підтримувати в дитини впевненість у своїх силах, прагнення до пізнавальної діяльності;
запобігати різним змінам у психічній діяльності, поведінці та загальному стані дитини та адекватно реагувати на них.